КРИЗИ РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ВІКОМ ШЕСТИ-СЕМИ РОКІВ
У цьому віці потрібно:
1. Допомагати дітям в організації ігор та занять, знаходити час разом брати участь у них. Заохочувати активність дитини в інтелектуальних заняттях.
2. Пропонувати шести – семирічним дітям більше завдань на розвиток уяви, фантазії, творчої ініціативи: ігри «в театр», вигадування казок із продовженням «ланцюжком», творчі завдання – намалювати зимовий ліс, вирізати з паперу чарівну тварину та ін. Такі завдання стимул юють розвиток у дитини найважливіших чинників, необхідність для переходу до навчальної діяльності.
3. Підтримувати розмову з дитиною про школу, казати про неї тільки добре: для чого діти навчаються, чого навчають у школі, малювати разом картинки, складати розповіді «На уроці», «Шкільна зміна» та ін. Сформувати в дитини уявлення про те, що навчання – це серйозна праця, тому треба бути уважним, старанним учнем; розповісти, як треба поводитися на уроках, із учителем, з однокласниками.
4. Виховувати в дітей працьовитість, відповідальність за доручену справу; прилучати їх до домашніх справ та корисних занять; допомагати ім.; надавати приклад у виконанні. Корисним є виконання завдань із самоконтролем. Для цього доречно завести для дитини календар, де б вона відзначала кольоровим олівцем виконання доручень і добрих справ.
5. Надавати допомогу дитині при зустрічі з труднощами у навчанні. За необхідності радитися з учителем.
6. Заохочувати навчальні успіхи шести - семирічного учня, радіти разом із ним. Виявляти це словами: «Молодець! Я знала, що у тебе вийде, що ти будеш гарним учнем!»
Поради батькам
1. Якщо дитина сперечається з будь-якого приводу, чинить опір, шукає нове заняття (цим вона прагне виявити свою самостійність, незалежність, потребу бути дорослішою), їй необхідно допомогти: передусім продемонструвати свою пошану до неї – бути спокійним, розумним, терплячим. Варто доручити дитині справу, заняття, де вона може довести свою самостійність. Коли вона заспокоїться, сказати, в чому ви згодні з нею, і в чому вона не має рації. Бажано підтримувати її досягнення та успіхи в корисних справах.
2. Дитина вередує, роздратована, вимагає свого, вона втомилася. Треба бути з нею лагідним, казати, що любите її, відвернути увагу від капризу грою, заняттям. Якщо це не допомагає, потрібно залишити дитину в спокої, не реагувати на її істерики. Коли вона заспокоїться, сказати їй про те, як вона вас засмутила, але незважаючи на це, ви її все одно любите і сподіваєтеся. Що вона вже так не поводитиметься.
3. Бути доброзичливішим, знайти час поспілкуватися з дитиною, зайнятися загальними корисними справами. Це особливо важливо, коли в дитини з’являється хитрість, вертлявість, манерність у поведінці, клоунада – значить, їй не вистачає визнання дорослих, вона вимагає до себе уваги, непокоїться. Перед сном бажано проводити спокійні бесіди про те, що трапилося з нею за день, хвалити її за добрі справи та вчинки.
4. Дитина не слухається (вимоги треба повторювати по декілька разів) або суперечить дорослим. Замість того, щоб дорікати їй, читати мораль, потрібно висловити щире засмучення: «Я від тебе такого не чекала, подумай, що треба зробити, щоб виправитися». Необхідно показати їй, що батьки за неї переживають та хочуть бачитигарною дитиною, учнем. Дуже корисно створювати для дитини такі ситуації, коли безпосередньо хороша поведінка стає метою,- влаштувати «день слухняності», «день ввічливості» та ін.